|
 ВЕРХОВИНА (Івано-Франківська обл.) – Учасниками фестивалю стали тільки ті гурти, в чиєму святковому репертуарі обов’язково є найдавніші співанки – деякі з них не мінялися упродовж кількох століть. На Гуцульщині колядують тільки чоловіки. До святкового дійства колядники готуються заздалегідь. Перед Різдвом постяться, сповідаються, причащаються. Відтак – отримують благословення священика.
У кожному гурті по 12 колядників – як біблійних апостолів. До одного господаря колядники двічі не ходять. Про прихід коляди округу сповіщають трембіти і роги. Без дозволу ґазди (господаря) у хату колядники не зайдуть. Колядники повинні знати щонайменше 10 колядок. Кожному члену родини – скільки б їх не було, співають окремо.
Вбрані у гуцульські строї, колядники несуть із собою хреста, оповитого повісмом, – немов пелюшками новонародженого Ісуса – та дзвіночки, що сповіщають про народження Сина Божого. У давнину гроші за колядки господарі кидали у дзвіночки. Тепер кладуть на хрест.
Етнологи твердять, що гуцульська коляда вирізняється передусім змістом колядок. Поряд із головною християнською темою, прославлянням Ісуса Христа, в ній багато язичницького. Колядники шанують увесь гуцульський рід. У віншувальних піснях часто згадують історію: від подвигів Довбуша до слави незалежної України.
Справжня гуцульська коляда триває до 2-3 годин. За давніх часів, коли хати одна від одної стояли далеко, колядники додому не поверталися – спали там, де їх заставала ніч. Зароблені гроші колядники віддають на церкву.
”1+1”
Світлина Петра Дідули
|
